Семінар-практикум

«Конфліктні ситуації «учитель-учень»

та шляхи їх вирішення»

Організація семінару

Мета:

• вирішити, що таке конфлікт, причини його виникнення;
• проаналізувати конфліктні ситуації в системі «учитель-учень»;
• виходячи з результатів, виробити ряд рекомендацій і правил для попередження конфліктів серед учасників навчально-виховного процесу;
• виробити  навички конструктивного вирішення конфліктних ситуацій.

План підготовки до семінару

1. Написати наказ «Про підготовку до семінару «Конфліктні ситуації «учитель-учень» та шляхи їх вирішення».

2. Створити творчу групу по підготовці до семінару.

3. Провести анкетування учнів і педагогів по даній тематиці і узагальнити результати.

4. Визначити список виступаючих, підготувати доповіді, презентації.

5. Шкільному психологу підготувати тести, педагогічні ситуації, рекомендації.

6. Ознайомити учасників семінару з порядком  денним семінару.

«Причиною конфлікту є не

об’єктивна реальність, а те, що

відбувається в головах людей»

Р.Фішер, У.Юрі

Вступ

Послухайте давню індійську казку «Мудреці і слон».

         Давним-давно в маленьке індійське містечко привели слона. Сліпі мудреці захотіли побачити його. Але як? «Я знаю, - сказав один мудрець, - ми доторкнемось до нього своїми руками». «Гарна ідея, - сказали інші, - тоді ми дізнаємось, який він — слон». Ітак, шестеро людей пішли дивитись на слона. Перший доторкнувся до великого плоского вуха. Воно повільно рухалось вперед і назад. «Слон схожий на віяло!» - вигукнув він. Другий мудрець доторкнувся до ніг слона. «Він схожий на дерево!» - вигукнув він. «Ви помиляєтесь, - сказав третій, - він схожий на шнурок». Четвертий мудрець доторкнувся до хвоста слона. «Слон схожий на спис!», - вигукнув він. «Ні! Ні!- закричав п’ятий, доторкнувшись збоку до слона. - Слон як висока стіна». Шостий мудрець доторкнувся до хобота слона. «Ви всі говорите невірно, - сказав він, - слон схожий на змію».

         Так голосно й довго сперечались вчені старці далекої землі. І кожен доводив думку свою, і кожен вважав, що правий саме він. Давайте не будемо до них дуже строгими, вони всі якоюсь мірою в чомусь праві. Але правду зрозуміти все таки їм не судилось, і істина сховалась від них назавжди.

          Шановні колеги! Сьогодні ми зібрались, щоб обговорити одну із актуальних тем — проблему спілкування. Ми живемо в світі конфліктів. Кожен день далеко від нас і поруч з нами виникають конфлікти між окремими людьми і цілими народами. В сім’ї, на роботі, на відпочинку боляче, коли легко руйнуються людські зв’язки. Проливається кров. Ми знаємо, що віками більшість конфліктів вирішувались по принципу «або — або». Або ти переможений, або — переможець. Або ти святкуєш, або переживаєш. Або ти виграєш, або програєш. І це на всіх рівнях, починаючи від взаємовідносин у сім’ї і закінчуючи міждержавними взаємовідносинами.

          Процес навчання і виховання, як всякий розвиток, неможливий без протиріч і конфліктів. В школі найчастіше можна зустріти конфлікти в системі «учитель — учень». Конфліктні ситуації виникають як у тих, хто тільки починає, так і досвідчених вчителів. І дуже важливо для учителя вийти з подібної ситуації мудро і достойно. Тому тема нашого семінару - «Конфліктні ситуації «учитель-учень» та шляхи їх вирішення».

          Сьогодні ми з’ясуємо, що таке конфлікт, причини його виникнення, проаналізуємо конфліктні ситуації в системі «учитель — учень» і, виходячи з результатів, намагатимемось виробити ряд рекомендацій і правил для попередження конфліктів серед учасників навчального процесу, а також навички конструктивного вирішення конфліктних ситуацій.

         Перед тим, як ми перейдемо до розгляду всіх цих питань, хочеться з’ясувати, як ви розумієте конфлікт. Візьміть чисті аркуші, які лежать перед вами, і закінчіть фразу «Конфлікт — це...» У вас є дві хвилини.

         Опустіть аркуші в «корзину конфліктів». А тепер подивимось, що таке конфлікт для кожного з вас.

( Кожен учасник по черзі витягує один із заповнених аркушів, читає написане)

         Що таке конфлік для кожного з вас ми з’ясували. Таке ж питання ми задавали учням 7 — 11 класів нашої школи. Було  опитано  22  учнів. Результати анкетування показали, що для дітей конфлікт — це суперечка, сварка між особами (зачитують висловлювання учнів)

         А ось яке визначення конфлікту нам дають психологи. Конфлікт (від лат. Сonflictus - ) - це зіткнення різнонаправлених цілей, позицій, інтересів, думок чи поглядів суб’єктів взаємодії, які фіксуються ними в жорстокій формі. Ми бачимо, що так чи інакше кофлікт — це зіткнення.

          Говорячи про конфлікти в школі, ми повинні відповісти на питання:

• що таке педагогічний конфлікт;
• які види педагогічних конфліктів існують;
• хто є суб’єктом педагогічних конфліктів?

З цим питанням вас познайомить вчитель історії Булиніна І.М.

1. Поняття «Педагогічний конфлікт». Види педагогічних конфліктів.

         Педагогічний конфлікт може стосуватись різних сфер педагогічної взаємодії. Це можуть бути сфери «учитель-учень», «учень-учитель», «учитель-батьки», «учитель-учитель», «учитель-адміністрація». Ці відносини різноманітні, але найбільш актуальним є конфлікт «учитель-учень».

         Батьки часто звертаються за консультацією до психолога: їх турбують конфлікти, які виникають у дітей в школі. Конфлікти можна віднести до категорії педагогічних, коли вони пов’язані безпосередньо або напряму з навчанням, вихованням дітей, з впливом на психологічний клімат навчального закладу.

         Існують такі види педагогічних конфліктів:

• конфлікти діяльності, які виникають через невиконання учнем навчальних завдань, неуспішності, поза школою;
• конфлікти поведінки, які виникають через порушення учнем правил поведінки в школі, частіше на уроках і поза школою;
• конфлікти відносин, які виникають у сфері емоційно-особистісних відносин учнів та вчителів, в сфері їх спілкування в процесі педагогічної діяльності.

Учні в процесі навчання в школі переживають чотири конфліктних періоди:

1. перший клас – відбувається зміна ігрової діяльності на навчальну, з’являються нові вимоги і обов’язки. Адаптація може тривати від 3-х місяців до 1,5 років;
2. перехід з 4-го в 5-й клас. Замість одного вчителя з’являються вчителі-предметники і нові шкільні предмети;
3. в 9-му класі. Саме тоді необхідно вирішити: йти в спеціальний навчальний заклад чи продовжити навчання в 10 – 11 класі;
4. закінчення школи, вибір майбутньої професії, конкурсні іспити в вуз.

Особливості конфліктних ситуацій в трьох вікових категоріях:

• в молодших класах переживання носять короткочасний характер; дитина потребує захисту і підтримки учителя; конфлікти часто пов’язані зі стилем і тактикою вчителя, реакцією на вчинки учнів;
• в підлітковому періоді настає втрата інтересу до навчання, проявляється недисциплінованість учнів; конфлікти частіше виникають у випадку появи помилок в методиці оцінки знань і умінь з боку педагогів;
• у старших класах – завищення вимог до дорослих при поблажливому відношенні до себе; характерна емоційна нестійкість; відстоювання своєї точки зору у відповідь на домінантну позицію педагога приводить до конфліктів.

Педагогічний конфлікт має плюси та мінуси.

Плюси:

• розрядження напруженості між конфліктуючими сторонами;
• отримання нової інформації про опонента;
• згуртування колективу в боротьбі з зовнішнім ворогом;
• стимулювання до змін і розвитку;
• зняття синдрому покірності в учнів.

Мінуси:

• травмують і можуть мати драматичні наслідки;
• зниження дисципліни, погіршення соціально-психологічного клімату;
• виникає уява про «гарних», «поганих», «своїх», «чужих»;
• складно і довго відновлюються відносини довіри, повага.

Особливості конфлікту між учителем та учнем:

• учитель та учень свідомо нерівні по своєму рольовому (посадовому) положенню, ні за рівнем особистісного розвитку;
• учень переживає зіткнення емоційно, а то і болісно;
• учитель нерідко піддає себе небезпеці «емоційного згоряння» 

         Як бачимо із виступу, на протязі всього періоду навчання учнів у школі і, відповідно, в роботі кожного дня між учнем і учителем виникають відповідні протиріччя або конфлікти. Нам було цікаво дізнатись, які труднощі виникають у наших учнів в спілкуванні з нами і як часто, з їх точки зору, бувають конфлікти. Увага на екран.

Демонстрація відповідей учнів на питання «Які труднощі виникають під час спілкування з учителями?»

         А зараз подивимось, як ви, колеги, відповіли на це питання.

Демонстрація відповідей

На питання «Як часто у вас виникають конфлікти з учителями?» ми отримали наступні відповіді (демонстрація)

         Але, як відомо, кожна конфліктна ситуація має свої причини. Розказати про причини порушення взаємодії в ланцюгу «учитель-учень» нам зможе вчитель початкових класів Талагей Т.Ю.

2. Причини конфліктів в системі «учитель-учень»

Часто вчителі зіштовхуються з різними порушеннями в поведінці учнів. Ці порушення дуже різноманітні і не в однаковій мірі говорять про недоліки в розвитку самої особистості. Деякі порушення зв’язані з тим, що дітям не так легко завжди дотримуватись дисципліни. Багато їх вчинків не навмисні, або скоєні випадково, або імпульсивно. Є порушення дисципліни, пов’язані з неблагонадійними обставинами життя.

Чому це відбувається? Які причини порушення взаємодії?

1. Причини, пов’язані з недостатньою психолого-педагогічною компетентністю педагога:

• неуважність до особливостей групи дітей;
• невміння і небажання враховувати в роботі з дітьми індивідуальні особливості ( неготовність здійснювати індивідуальний підхід), ігнорування почуттями дитини, її бажаннями і інтересами;
• невміння правильно сформулювати мету виховання і, звичайно, постановка неправильної мети;
• завищення або протиріччя вимог з сторони вихователів, в результаті чого у дитини формується опозиційне відношення до оточуючого світу;
• відсутність педагогічної етики, безтактність або грубість зі сторони педагога;
• неправильне відношення до критики;
• недостатній кругозір педагогів, вихователів;
• неправильна стимуляція вихованців;
• власні часті емоційні стани дорослих і відсутність навичок контролю і саморегуляції з їх сторони;
• невміння опиратися в роботі на неформальні об’єднання дітей.
  2. Причини, пов’язані з учнями (вихованцями):
• відсутність мотивації та інтересу до навчання;
• низький рівень вихованості;
• низький інтелект;
• відсутність інтересу до життя групи і класу;
• низькі естетичні вимоги, ігнорування загальноприйнятими культурними цінностями;
• слабо розвинений контроль над своїми емоціями, низький рівень емпатії;
• самостверджуюча поведінка;
• провокаційна поведінка,;
• неуміння прогнозувати наслідки їх вчинків для оточуючих.

Крім вказаних причин існують причини психофізіологічного і соціального характеру. Так, діти з фізіологічно обумовленою неуважністю і підвищеною активністю складають більше 1\3 учнів молодшого шкільного віку.

         За останні десятиліття дисциплінарні проблеми мають інший характер. Якщо раніше серйозними порушеннями дисципліни  вважались біготня, шум, кидання паперу,  стрільба папірцями з резинок, то зараз – довготривалі прогули занять, вандалізм, бродяжництво, напади і грабування, алкоголізм, наркоманія, венеричні захворювання, вагітність та аборти.

         Також одною з причин конфлікту є настрій обох сторін в момент спілкування. І, звичайно, не може вплинути темперамент учня і вчителя. Всі ми живі люди, всі маємо свої слабості, всі по-різному виховані. Але у нас всіх є одне те, що нас об’єднує – це школа. Де одні вчаться, а інші працюють. І наше спільне завдання в тому, щоб конфліктів було щонайменше. 

Давайте знову звернемось до результатів анкетування і подивимось, які основні причини конфліктних ситуацій в системі «учитель-учень» називають ті та інші.

(демонстрація)

         Кожен з нас має відповідний педагогічний досвід. Але уміння педагога знайти правильне рішення у всіх розвинене по-різному. Я пропоную вам перевірити себе, використовуючи методику «Педагогічні ситуації», яку розробив відомий російський психолог, доктор психологічних наук Роберт Семенович Немов. Дана методика дозволяє   говорити  про педагогічні здібності людини на основі того, який вихід вона знайде із ряду описаних в ній педагогічних ситуацій.

         Шановні колеги, перед Вами ряд педагогічних ситуацій. Познайомившись зі змістом кожної з них, необхідно вибрати з числа варіантів реагування на дану ситуацію той, який Ви вважаєте найбільш правильним. Відповіді можете записувати на листочках, які лежать перед вами. В вашому розпорядженні 5 хвилин.

Ситуація 1

Ви приступили до проведення уроку, всі учні заспокоїлись,у класі тишина. І раптом хтось голосно засміявся. Коли ви, не встигнувши нічого сказати, здивовано подивились на учня, який засміявся, він, дивлячись вам у вічі, заявив: «Мені завжди смішно дивитись на вас і хочеться сміятись, коли ви починаєте вести заняття». Як ви відреагуєте на це?

         Виберіть і відмітьте відповідь, із числа запропонованих нижче.

1. «От тобі і на!»
2. «А що смішного?»
3. «Ну, і раді бога!»
4. «Ти що, дурачок?»
5. «Люблю веселих людей».
6. «Я рада, що викликаю у тебе гарний настрій»
7. _______________________________________________________________

    Ситуація 2

         На початку занять або вже після того, як ви провели декілька занять, учень заявляє вам: « Я не думаю, що ви, як педагог, зможете нас чомусь навчити». Ваша реакція.

1. «Твоя справа - вчитись, а не вчити учителя»
2. «Таких, як ти, я, звичайно, нічому не зможу навчити».
3. «Можливо, тобі краще перейти в іншу школу до другого вчителя»
4. «Тобі просто не хочеться вчитись».
5. «Мені цікаво знати, чому ти так думаєш».
6. «Давай поговоримо про це детальніше. В моїй поведінці, напевне, є щось таке, що приводить тебе до подібної думки».
7. _______________________________________________________________

   Ситуація 3

Учитель дає учню завдання, а той не хоче його виконувати і при цьому заявляє: « Я не хочу цього робити!» Якою повинна бути реакція вчителя?

1. «Не хочеш — заставим!»
2. «Для чого ж ти тоді прийшов до школи?»
3. «Тим гірше для тебе, залишайся неуком. Твоя поведінка схожа на поведінку людини, яка назло своєму обличчю хотіла б відрізати собі ніс».
4. «Я сподіваюсь, що ти знаєш, чим це може для тебе закінчитись?»
5. «Не міг би ти пояснити, чому?»
6. «Давай сядемо та обсудимо — може, ти і правий»
7. _______________________________________________________________

Ситуація 4

          Учень розчарований своїми навчальними успіхами, вагається в своїх здібностях і в тому, що він коли-небудь зможе зрозуміти і засвоїти матеріал. Він говорить учителю: « Як ви думаєте, чи зможу я коли-небудь вчитись на «відмінно» і не відставати від інших дітей у класі?» Що повинен на це відповісти йому учитель?

1. « Якщо чесно сказати, я не впевнена».
2. « Звичайно, в цьому ти і не сумнівайся».
3. «У тебе прекрасні здібності, і я покладаю на тебе великі надії».
4. « Чому ти сумніваєшся в собі?»
5. «Давай поговоримо і з`ясуємо, які в тебе проблеми»
6. « Багато чого залежить від того, як ми з тобою будемо працювати».
7. _______________________________________________________________

Ситуація 5

          Учень говорить учителю: « На два найближчі уроки, які ви проводите, я не піду, тому що в цей час я хочу піти на концерт молодіжного ансамблю ( варіанти: погуляти з друзями, піти на спортивні змагання в якості , просто відпочити від школи)». Як треба відповісти педагогу?

1. « Попробуй тільки!»
2. « На наступний раз тобі прийдеться прийти до школи з батьками».
3. «Це твоя справа, тобі ж здавати іспити. Прийдеться все одно нагнати пропущені заняття, потім я тебе обов’язково запитаю».
4. « Ти, мені здається, дуже несерйозно відносишся до занять».
5.  « Може тобі взагалі залишити школу».
6. « А що ти збираєшся робити дальше?»
7. «Мені цікаво знати, чому відвідування концерту (прогулянка з друзями, відвідання спортивних змагань) для тебе цікавіше, ніж заняття в школі».
8. «Я тебе розумію: відпочивати, ходити на концерти, бувати на змаганнях, спілкуватись з друзями дійсно цікавіше, ніж учитись в школі. Але я хотіла б знати, чому це так іменно для тебе».
9. _______________________________________________________________

Ситуація 6

         Учень, побачивши вчителя, коли той зайшов у клас, говорить йому: « Ви виглядаєте дуже стомленою». Як на це повинен відреагувати учитель?

1. «Я думаю, що з твого боку не дуже ввічливо робити мені такі зауваження».
2. «Так, я погано себе почуваю».
3. «Не хвилюйся за мене, краще на себе подивись».
4. «Я сьогодні погано спала, у мене багато роботи»
5. «Не турбуйся, це не завадить нашим заняттям»
6. «Ти дуже уважний. Дякую за турботу».
7. _______________________________________________________________

Ситуація 7

         «Я відчуваю, що заняття, які ви проводите, не допомагають мені, - говорить учень учителю. - Я взагалі думаю кинути заняття». Як на це повинен зреагувати учитель?

1. «Перестань говорити дурниці!»
2. «Нічого собі, додумався!»
3. «Може тобі знайти іншого вчителя?»
4. «Я хотіла б детальніше дізнатись, чому у тебе виникло таке бажання?»
5. «А що, якщо нам попрацювати разом над вирішенням твоєї проблеми?»
6. «Може твою проблему можна вирішити якось по-іншому?»
7. _______________________________________________________________

Ситуація 8

         Учень говорить учителю, демонструючи самовпевненість: « Немає нічого такого, що я не зміг би зробити, якщо б захотів. Мені не важко засвоїти ваш предмет». Якою повинна бути репліка вчителя?

1. « Ти занадто добре думаєш про себе»
2. «З твоїми здібностями? Сумніваюсь!»
3. «Ти, напевне, почуваєш себе достатньо впевнено, якщо заявляєш так?»
4. «Не сумніваюсь в цьому, так як знаю, що якщо ти захочеш, то у тебе все вийде»
5.  «Це, напевне, потребує від тебе великих зусиль»
6. «Зайва самовпевненість шкодить справі»
7. _____________________________________________________________

Ситуація 9

          У відповідь на зауваження учителя учень говорить, що для того, щоб засвоїти навчальний предмет, йому не потрібно багато працювати: «Мене вважають достатньо здібним». Що повинен відповісти йому на це вчитель?

1. « Це думка, якій ти навряд чи відповідаєш”
2. «Ті труднощі, які ти досі відчував, і твої знання ніяк не говорять про це»
3. «Багато людей вважають себе достатньо здібними, але далеко не всі насправді такими є»
4. «Я рада, що ти такої високої думки про себе»
5. «Це тим більше повинно змусити тебе прикласти більше зусиль у навчанні»
6. «Це звучить так, ніби ти сам не віриш в свої здібності»
7. __________________________________________________________

Ситуація 10

Учень говорить учителю: «Я знову забув принести зошита (виконати домашнє завдання і т.д.). Як слід на це реагувати учителю?

1. «Ну ось, знову!»
2. «Чи не здається це тобі проявом безвідповідальності?»
3. «Думаю, що тобі час почати відноситись до справи серйозніше»
4. «Я хотіла б знати, чому?»
5. «У тебе, мабуть, не було для цього можливості?»
6. «Як ти думаєш, чому я кожного разу нагадую про це?»
7. _______________________________________________________

Ситуація 11

Учень у розмові з учителем говорить йому: «Я хотів би, щоб ви відносились до мене краще, ніж до інших учнів». Як повинен відповісти учитель на таке прохання учня?

1. «Чому це я повинна відноситись до тебе краще, ніж до всіх інших?»
2. «Я зовсім не збираюсь грати в любимчиків та фаворитів»
3. «Мені не подобаються люди, які заявляють так, як ти»
4. «Я хотіла б знати, чому я повинна виділяти тебе серед інших учнів»
5. «Якщо я б тобі сказала, що люблю тебе більше, ніж інших учнів, то ти почував би себе від цього краще?»
6. «Як ти думаєш, як я насправді до тебе ставлюсь?»
7. ___________________________________________________

Ситуація 12

Учень, висловлюючи вчителю свої сумніви з приводу можливості засвоєння предмету, говорить: «Я сказав вам про те, що мене турбує. Тепер ви скажіть, в чому причина цього і як мені бути дальше?» Якою повинна бути реакція учителя?

1. «У тебе, як мені здається, комплекс неповноцінності»
2. «У тебе немає ніяких підстав для сумнівів»
3. «Перш, ніж я зможу сказати свою думку, мені необхідно краще розібратись в суті проблеми»
4. «Давай почекаємо, попрацюємо і повернемось до обговорення цієї проблеми через деякий час. Я гадаю, що нам вдасться її  вирішити»
5. «Я не готова зараз дати тобі точну відповідь, мені потрібно подумати»
6. «Не хвилюйся, і у мене в свій час нічого не виходило»
7. _________________________________________________

Ситуація 13

Учень говорить учителю: «Мені  не подобається те, що ви говорите і захищаєте на заняттях». Якою повинна бути відповідь учителя?

1. «Це – плюс»
2. «Ти, напевне, в цьому не розбираєшся»
3. «Я сподіваюсь, що надалі, в процесі наших занять, твоя думка зміниться»
4. «Чому?»
5. «А що ти сам любиш і готовий захищати?»
6. «На колір і смак товариш не всяк»
7. «Як ти думаєш, чому я це кажу і захищаю»
8. ________________________________________________

              Пропоную ключ до методики “Педагогічні ситуації”, який дозволить Вам зробити висновок, наскільки правильним був ваш вибір. Підрахуйте Ваш середній бал.

Інтерпретація результатів.

• Якщо Ви отримали середню оцінку вище 4,5 бала, то Ваші педагогічні здібності (згідно з даною методикою) вважають високорозвиненими.
• Якщо середня оцінка знаходиться в інтервалі від 3,3 до 4,4 бала, то Ваші педагогічні здібності вважаються середньорозвиненими.
• Якщо середня оцінка виявилась меншою, ніж 3,4 бала, то Ваші педагогічні здібності розглядають як слаборозвинені.

Звичайно, кожен з нас з тої чи іншої ситуації буде виходити по-різному. Багато залежить від вибору стилю поведінки, що відповідає конфліктній ситуації. Одні стилі можуть бути найбільш ефективними для розв’язання конфліктів відповідного типу, інші, навпаки, будуть мати низький ефект.

Проблему “Стиль взаємодії педагога в конфлікті з учнями” висвітлить нам вчитель математики Ляхова Т.М.

Стилі поведінки у конфліктних ситуаціях

К. Томас унаслідок своїх досліджень створив оригінальну програму дослідження та опису стилів конфліктної взаємодії людей у реальних умовах. Залежно від орієнтації особистості на досягнення своїх власних цілей чи на цілі партнера, К. Томас, Р. Кілмен, Дж. Мутон та Р. Блейк визначили п'ять стилів поведінки, можливих у конфліктній ситуації: конкуренція, співробітництво, уникання, пристосування та компроміс. Ці стилі визнані більшістю спеціалістів, які працюють над проблемою конфліктів, хоча іноді описуються ними за допомогою різних термінів. Щодо компромісу, то деякі конфліктологи схиляються до того, щоб розглядати його як один із варіантів співробітництва.

Автори цього підходу вважають, що для ефективного вирішення будь-якого конфлікту треба обрати певний стиль поведінки, враховуючи при цьому стиль інших втягнутих у конфлікт людей та природу самого конфлікту.

Стиль конкуренції застосовують зазвичай люди активні та схильні до вирішення конфліктів шляхом, який видається їм найзручнішим. Така особистість не зацікавлена у співпраці з іншими людьми, але здатна приймати вольові рішення. Тобто така людина прагне насамперед задоволення власних інтересів за рахунок інтересів інших, змушує їх прийняти своє вирішення проблеми. Існує ціла низка ситуацій, у яких такий стиль поведінки себе виправдовує: значущість наслідків конфлікту, наявність достатнього авторитету для прийняття рішень, необхідність швидкого прийняття рішення та наявність достатньої влади для цього, відсутність іншого виходу із конфліктної ситуації, необхідність прийняти на себе роль лідера та інші. Цей стиль поведінки у конфліктній ситуації може створити особистості, яка його застосовує, певний авторитет, але лише в тому разі, коли він дасть позитивний результат. Але якщо основна мета особистості полягає у створенні доброзичливих стосунків з оточенням, цей стиль застосовувати не треба, оскільки це може призвести до погіршення взаємин із близькими.

Стиль уникання реалізується тоді коли особистість не відстоює власних інтересів, не співпрацює з іншими з метою вирішення проблеми або просто ухиляється від вирішення конфлікту. До найтиповіших ситуацій, у яких цей стиль поведінки може бути ефективним, належать такі, коли напруження занадто велике і є необхідність його зменшити, коли наслідки конфлікту мал означу щі для учасника, коли є потреба або можливість відкласти вирішення проблеми, коли немає можливості вирішити конфлікт на свою користь, а інші мають більше шансів зробити це, коли розв'язання конфлікту вимагає занадто багато зусиль або спроби негайно вирішити проблему можуть лише погіршити ситуацію. Недолік даного стилю полягає в тому, що опонент може сприйняти його застосування як небажання вирішувати проблему та брати на себе відповідальність. Але іноді ухиляння від негайного розв'язання конфлікту може дати позитивні результати, які полягатимуть у тому, що проблема може вирішитися сама собою, без докладання додаткових зусиль, або ж до неї можна буде повернутися через деякий час, ретельно обдумавши ситуацію.

Стиль пристосування означає, що особистість діє спільно з іншою людиною, навіть не намагаючись відстоювати власні інтереси. Такий підхід радять застосовувати у тих випадках, коли результат зіткнення має велике значення для опонента і не дуже суттєвий для нас. Але цей стиль не бажано застосовувати тоді, коли це заважає внутрішньому комфорту особистості або опонент не схильний оцінити зроблені йому поступки. Такий стиль зовні схожий на стиль уникання, оскільки також може дати додатковий час для обдумування проблеми. Але суттєва відмінність полягає в тому, що особистість, яка застосовує стиль пристосування, не ухиляється від вирішення проблеми, а діє спільно з опонентом, погоджуючись на його варіант розв'язання конфлікту. Такий стиль можна застосовувати у тих випадках, коли проблема видається не дуже значущою, коли є бажання зберегти добрі стосунки з іншими людьми і при цьому добрі стосунки здаються важливішими за можливість наполягти на своєму, коли результат набагато важливіший для іншої людини, коли інший справді має рацію, коли мало шансів на досягнення успіху або ми переконані в тому, що інший, вчинивши нерозумно, отримає корисний урок на майбутнє. В усякому разі, застосовуючи стиль пристосування, можна пом'якшити конфліктну ситуацію та відновити гармонію у стосунках з іншими людьми.

Для стилю співробітництва характерна активна робота з вирішення проблеми, яка поєднує бажання максимально задовольнити як свої власні інтереси, так і інтереси іншої сторони. Такий підхід потребує зазвичай багато часу та зусиль, але дає змогу виявити і максимально врахувати приховані інтереси обох сторін. Стиль співробітництва бажано застосовувати тоді, коли обидві сторони-учасники конфлікту вважають його результат важливим для себе і не бажають ухилятися від його досягнення, коли є досить часу для роботи над проблемою, коли стосунки з іншою стороною мають тривалу попередню історію та перспективу на майбутнє, коли обидві сторони здатні до конструктивного діалогу та до спільної роботи, спрямованої на вироблення взаємоприйнятного рішення.

Стиль компромісу полягає в тому, що кожна із сторін поступається частиною своїх інтересів, очікуючи того самого від іншої сторони. Компроміс також вимагає певних зусиль, але, на відміну від співробітництва, не дає змоги виявити всі приховані інтереси, обмеживши рішення лише тих проблем, про які опоненти вважають за потрібне говорити. Якщо співробітництво передбачає вироблення взаємоприйнятного рішення на перспективу, то компромісне рішення зазвичай є тимчасовим. Але стиль компромісу може бути незамінним у тих ситуаціях, коли інші стилі виявляються неефективними: обидві сторони мають інтереси, які неможливо задовольнити одночасно, проблема потребує швидкого вирішення, тимчасове рішення може бути задовільним, компроміс дає змогу зберегти стосунки та задовольнити хоча б частину інтересів.

Представники організаційного підходу вважають, що кожен із перерахованих стилів ефективний лише за певних умов і жоден з них не можна визначити як найкращий. Найкращий підхід визначатиметься конкретною ситуацією та особистісними особливостями учасників конфлікту. Звичайно, природним видаватиметься прагнення особистості віддавати перевагу якомусь одному стилю, але таке прагнення може обмежити можливості прийнятного виходу із конфлікту. Відчуваючи дискомфорт при застосування якогось із стилів, можливо розвинути здатності до його застосування, що сприятиме поліпшенню стосунків з людьми та особистісному зростанню.

Стиль поведінки у конфліктній ситуації має вирішальне значення для подальшого розвитку та завершення конфлікту. К. Томас виділяє умови продуктивного завершення конфліктної взаємодії:

1) адекватна оцінка міри, якою особистість прагне задовольнити власні інтереси та інтереси іншої сторони;

2) адекватне усвідомлення доцільності обраного способу поведінки відповідно до конкретної ситуації;

3) урахування сили опонента, влади, яку він має;

4) правильне визначення джерела конфлікту;

5) урахування характеру взаємин з іншою стороною;

6) урахування власних особистісних властивостей та особливостей опонента.

Дотримання цих умов, на думку К. Томаса, сприяє вияву позитивних сторін конфліктів: учасники конфлікту отримують інформацію про навколишнє соціальне середовище, створюється та підтримується баланс влади та соціального контролю, встановлюються та підтримуються нормативні та фізичні межі груп.

Слід пам’ятати, що ні один з розглянутих стилів вирішення конфлікту не може бути визначений як найкращий. Треба навчитись ефективно використовувати кожен з них і свідомо робити той чи інший вибір, враховуючи обставини.

А зараз я пропоную вам тест «Стратегія поведінки в конфлікті», за допомогою якого ви зможете визначити, який стиль поведінки в конфлікті властивий саме Вам.

Пропоную вам 15 тверджень. Кожен пункт оцініть наступним чином :

• Категорично не погоджуюсь – 1 бал;
• Не погоджуюсь – 2 бали;
• Погоджуюсь – 4 бали;
• Повністю погоджуюсь – 5 балів.

Запитання

1. Я людина принципова і ніколи не міняю свою позицію.

2. Мені важко відстоювати свою позицію, навіть якщо я знаю, що повністю права.

3. Витрачаю багато часу на пошуки спільного при вирішенні питань.

4. Для мене важливіше зберегти гарні відносини, навіть якщо приходиться пожертвувати своїми інтересами.

5. Я відкликаюсь на пропозиції інших, але сама при цьому не проявляю ініціативи

6. З будь-якого конфлікту я виходжу переможцем.

7. Я уникаю напружених ситуацій, хоч справа від цього може програти.

8. Переглядаю свою точку зору, відчувши під час обговорення свою неправоту.

9. Багато часу я приділяю проблемам інших і часто забуваю про себе.

10. Я легко погоджуюсь поступитися, якщо і інший поступається також.

 11. Продовжую спорити до тих пір, поки співбесідник не вимушений буде прийняти мою точку зору.

12. Я досягаю ефективних результатів тоді, коли працюю під керівництвом більш досвідченого партнера.

13. З задоволенням проявляю ініціативу в примиренні сторін.

14. Якщо це зробить іншого щасливим, даю йому можливість домогтися свого.

15. Часто я погоджуюсь з першою умовою, яка веде до урегулювання проблеми у відносинах.

А зараз знайдіть свої відповіді в таблиці і підрахуйте кількість отриманих балів. Поруч з цифрами, які позначають номер твердження, поставте відповідний бал і підрахуйте їх суму. (3 хвилини)

Як Ви розумієте, Вам властивий той стиль поведінки, який отримав найбільшу кількість балів.

Як відомо, в конфлікті завжди винні двоє. Вирішення конфлікту також залежить від обох сторін. Чи погоджуєтесь ви з цим твердженням та чи погоджуються з ним наші учні, ми зараз поглянемо (демонстрація відповіді учнів на питання «Відкого залежить вирішення конфлікту»?)

Але всі ми з вами прекрасно розуміємо, що наші учні – це всього тільки діти, а ми, вчителі, дорослі люди, і відповідальність за той чи інший конфлікт та його вирішення лежить на нас.

Одним із питань, які я не могла не задати нашим учням, а також вам, шановні колеги, було питання: «Яким же ви бачите ідеального вчителя та ідеального учня?» і ось, що я дізналася(демонстрація слайдів з відповідями).

Як бачимо, відповіді дітей, яким повинен бути ідеальний учитель і яким повинен бути ідеальний учень, співпадають з нашими. Було б ідеально бути ідеальним вчителем та мати ідеальних учнів. Але, на жаль, немає нічого ідеального в нашому житті.

         Головне, завжди пам’ятати, що ми не одні в цьому світі, що від нас, від наших слів, від наших дій залежить настрій, внутрішній стан, а порою і долі людей, які нас оточують, а даному випадку долі дітей, яким ми повинні не тільки дати відповідні знання, а і не нашкодити їм, не ранити, не потривожити.

Ребенок, словно чистый лист бумаги.

Неосторожно не сомни его судьбу.

Ты помоги ему, придай отваги

И научи выигрывать борьбу.

Наш семінар завершується. Я сподіваюсь, що він не пройшов безслідно і в деяких ситуаціях  рекомендації та інформація, яку ви прослухали, допоможуть вам вибрати правильну стратегію і тактику та прийняти правильне рішення. А Вона і зараз продовжує бути дуже актуальною.

Притча про цвяхи

Жив один дуже нестриманий юнак. І ось одного разу його батько дав йому мішечок з цвяхами і приказав кожен раз, коли він не стримає свого гніву, вбивати один цвях в стовп огорожі.

          Першого дня в стовпі було декілька десятків цвяхів. На другий тиждень він навчився стримувати свій гнів, і кожного дня число цвяхів, що він забивав у стовп стало зменшуватись. Юнак зрозумів, що легше контролювати свій темперамент, ніж вбивати цвяхи.

         Нарешті прийшов день, коли він ні разу не втратив самоконтролю. Він розповів про це своєму батькові, і той сказав, що цього разу кожен день, коли сину вдасться стриматись, він може витягнути з стовпа по одному цвяху.

         Минав час, і прийшов день, коли він зміг повідомити батькові про те, що на стовпі не залишилось ні одного цвяха. Тоді батько взяв сина за руку і підвів до огорожі:

• Ти непогано впорався, але бачиш, скільки в стовпі дірок? Він вже ніколи не буде таким як раніше. Коли говориш людині що-небудь лихе, у неї залишається такий самий шрам, як і ці дірки. І неважливо, скільки разів після цього ти вибачишся – шрам залишиться.

Пам’ятка учителю з профілактики конфліктів

1.Пам’ятайте, що конфлікти набагато легше попередити, ніж завершити.

2. Постійно вчіться контролювати свої негативні емоції, тому що вони:

- погано впливають на здоров’я того, хто злиться;

- погіршують якість мислення;

- знижують об’єктивність оцінки оточуючих;

- за законом емоційного зараження викликають у відповідь неприязнь у партнера по спілкуванню.

3. Ніколи не з’ясовуйте відношення з адміністрацією школи, колегами, батьками школярів в присутності учнів.

4. Не намагайтесь радикально, швидко, «атакуючими» методами перероблювати учнів.

5. Оцінюючи результати навчання та поведінки школяра, завжди спочатку звертайте увагу на те, що йому вдалося зробити і чого досягнути.

6. Ніколи на своїх уроках не давайте негативних оцінок діяльності і особистості інших вчителів, адміністрації школи, батьків.

7. Пам’ятайте, що гарні відносини з оточуючими це не тільки самостійна, але і велика громадська цінність.

8. Постійно учіться без будь-яких умов любити, або поважати всіх, починаючи з себе.

9. За своїм соціально-психологічним статусом ви завжди вище будь-якого школяра. Однак не варто зловживати своїм учительським авторитетом.

10. Учитель без почуття гумору обмежений і професійно непридатний.

Правила поведінки дорослих на початковій стадії конфлікту

• Дайте волю. Постарайтесь адаптувати себе до думки, що перед вами уже не діти. Це підлітки, для яких перевірка дорослих «на міцність» один із способів самоствердження.
• Ніяких нотацій. Найбільше підлітка
• Ідіть на компроміс. Ще нікому нічого не вдалось довести з допомогою скандалу: тут не буває переможців. Якщо і дорослі, і підлітки охоплені бурними негативними емоціями, здатність розуміти один одного зникає.
• Уступає той, хто розумніший. «Вогнище сварки погасне, якщо в нього не підкидати дров», - говорив Дж.Дьюї. Тому щоб конфлікт зупинився, хтось повинен першим замовкнути. Дорослому це зробити простіше, ніж підлітку з його нестійкою психікою.
• Не слід ображати. Зупиняючи конфлікт, не намагайтесь зробити підлітку боляче за допомогою зауважень і не показуйте , хто в даній ситуації «господар» (наприклад виганяючи підлітка в коридор)
• Будьте послідовними. Діти тонкі психологи. Вони відчувають слабість дорослих. Тому, незважаючи на вашу готовність до компромісу, підлітки повинні знати, що вчительський авторитет непорушний.