Щорічно 14 лютого учні Веснянської школи вшановують пам'ять про подвиг нашого односельця Віктора Косарєва, молодшого сержанта патрульно-постової служби, який 14 лютого 1995 року загинув від вибуху гранати по вулиці Радянській (нині Соборна) при затриманні рецидивіста, закривши своїм тілом перехожих від сили вибуху.

Його робота у лавах міліції тривала всього 9 місяців. Але за цей короткий час він залишив такий слід, який не завжди залишається після людини, яка прослужила у міліції багато років.

Чомусь так трапляється, що жорстока смерть забирає від нас найкращих. Їм би жити та жити. Кохати, ростити дітей, втішати, радувати матерів. Та не склалось…

Щорічно на тематичну лінійку ми запрошуємо Тамару Яківну - матір Віктора Косарєва, члени волонтерського загону «Спалах» ідуть на цвинтар із солодощами і поминальною корзиною, адже душа людини живе доти, поки жива пам'ять про неї.

Нікому втішить матусю стару,
Син не вернеться ніколи.
Гірко дивитися на дітвору,
Що повертає зі школи.
Це ж і онучок міг бути таким,
Щоб син живим повернувся.
Очі їсть смуток ядучий, мов дим.
Розпач в душі ворухнувся.
Стука годинник, немов метроном,
Лічить невпинно години.
Місяць повільно пливе за вікном.
-Де ти, мій сину єдиний?
 

Аксьонова Ганна Василівна,

педагог-організатор,

учитель української мови і літератури